обмежена діяльність

1. діяльність

2. pl діяльність, дії, активність (в певній області)

3. pl заходи

- commercial activity комерційна діяльність

- diplomatic activity дипломатична діяльність

- external economic activity зовнішньоекономічна діяльність

- force activity дії військ

- intense diplomatic activity інтенсивна дипломатична діяльність; активні дипломатичні дії/ кроки

- international activity міжнародна діяльність

- limited on-site activity обмежена інспекція на місці

- low-key activity обмежена діяльність

- military activities військова діяльність; військові заходи

- subversive activity підривна діяльність

- ultra-hazard activities особливо небезпечні види діяльності

- activities of the forces дії/ активність збройних сил

- flurry of diplomatic activity різке пожвавлення дипломатичної діяльності/ активності

- to control military activities контролювати військову діяльність

- to curb the subversive activity стримувати підривну діяльність

- to engage in activity вести діяльність

- to intensify activities пожвавити діяльність/ активність

- to suppress the activity припинити діяльність; стримувати діяльність

Могила, Петро (1596, Молдова - 1647) - діяч укр. церкви і культури XVII ст., богослов і мислитель. Освіту здобув у школі Львівського братства, а потім в закордонних ун-тах, можливо, у Франції і Голландії. 1627 р. М. обирають архімандритом Києво-Печерської лаври, 1632 р. - митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі, на цій посаді він стає також екзархом Константинопольського патріарха. М. був високоосвіченою людиною, значно розширив сферу вживання укр. мови в книгодрукуванні, богослужбах, перекладах, зокрема, він готував укр. видання Біблії. Толерантно ставлячись до різних віросповідань, до ідеї зближення всіх християнських церков, М. підпорядковує свою діяльність зміцненню православ'я, розбудові духовної єдності укр. народу через такі інституції, як церква, школи, колегії, друкарні, бібліотеки, мистецькі заклади. За допомогою проведених реформ, спрямованих на піднесення освіти, моральності, дисципліни, організації кліру, він вивів православну церкву з кризи та занепаду. Його твори були спрямовані на уніфікацію, систематизацію і розробку єдиних правил церковного життя, догматичного вчення, чину богослужб. У 1632 р. М. заснував колегію - перший вищий навчальний заклад на землях східних і південних слов'ян, котрий відігравав провідну роль у розвитку освіти, науки і культури в Україні впродовж майже двох століть. У колегії вперше в Україні був здійснений перехід від духовно-практичного до теоретичного способу освоєння світу, розпочато викладання філософії і богослов'я як певних розгалужених теоретичних систем. У роздумах М. як мислителя доби Бароко виразно помітна тенденція до поєднання середньовічної схоластики й ідей Ренесансу та Реформації, античних та християнських авторів. Синтез західної і східної вченості та культури є їх найприкметнішою ознакою. Здійснюючи цей синтез на основі вітчизняної духовної спадщини, селективно, М. сприяв прилученню укр. народу до здобутків світової цивілізації, культурних надбань усього людства Ф. ундаментальним принципом єдності Бога, світу і людини є, за М., любов, а відтак милосердя і терплячість. Ідея серця як осердя тілесного, душевного і духовного життя людини посідає в його творах вельми поважне місце, з нею він пов'язує ідею діяльної любові або доброчинства, що, в свою чергу, стає основою суспільної злагоди і єдності, наслідком котрих є побудова "спільного блага"; досягнення останнього пов'язується ним з діяльністю держави. М. був одним із перших православних мислителів в Україні, який, виходячи із вчення про природне право, почав думати про майбутню укр. державу. Основним державотворчим чинником М. вважав не якийсь окремий стан, а злагоду, єдність усіх станів, етнічних угруповань і конфесій в Україні. Його ідеалом була сильна монархічна влада в Україні, однак обмежена законом. Закон і право М. підносив вище будь-якої земної влади, і царської, і церковної, говорячи, що вони є не лише дар Божий, а й сам Бог, котрий його дав. У його творах, так само яків творах Ліпсія та Греція, спостерігається тенденція до зближення права і моралі. Ідеї і діяльність М. сприяли духовній єдності укр. народу, творенню єдиного комунікативного простору його культури, що було необхідною передумовою подальшої політичної консолідації, здійсненої Богданом Хмельницьким.

[br]

Осн. тв.: "Номоканон" (1629); "Антологіа сиріч молитвьі" (1636); "Евангеліє учительное" (1637); "Літос" (1644); "Православне сповідання віри" (1640-1645); "Требник" (1646).

1. n бухг. аудит; ревізія; аудиторська перевірка; перевірка; перевірка фінансових операцій; аналіз господарсько-фінансової діяльності; 2. ауд. аудиторська перевірка; ревізія; аудит; a аудиторський; ревізійний; v ревізувати

1. систематична перевірка облікової документації (accounting records), фінансової звітності (financial statements), що включає балансовий звіт (balance sheet), звіт про прибуток і збиток (profit and loss statement:: income statement) та ін. підсумкові дані з метою точно оцінити діяльність (true and fair view) організації (entity) та відповідність нормам бухгалтерського обліку (accounting standards); ♦ до аудиторських перевірок належать: внутрішній аудит (internal audit), зовнішній аудит (external audit), аудит балансу (balance sheet audit), безперервний аудит (continuous audit), встановлений законом аудит (statutory audit) і т. д.; 2. методика обстеження, огляду чи аналізу виробничої діяльності, бухгалтерських процедур, системи контролю якості (quality control) будь-яких витрат (expenditure) і т. ін. з метою встановлення ефективності (efficiency³), результативності (effectiveness), надійності і т. п.; ♦ до таких аудиторських перевірок належать: аудиторська перевірка управління (management audit:: operational audit), аудиторська перевірка робочої сили (work force audit), аудиторська перевірка безпеки (safety audit) і т. д.

═════════■═════════

analytical audit аналітичний аудит • аналітична ревізія; annual audit річна аудиторська перевірка • річний аналіз господарської діяльності; balance sheet audit аудит балансу • ревізія балансу; bank audit аудит банківської звітності • ревізія банківської звітності; cash audit ревізія операцій з готівкою; compliance audit аудит за згодою • ревізія за згодою; comprehensive audit докладний аудит • докладна ревізія • всеосяжна ревізія; continuous audit безперервний аудит; conversion audit перевірка, пов'язана з переходом на випуск нової продукції; cost audit аудит витрат; detailed audit докладний аудит • докладна ревізія; environmental audit аудит захисту навколишнього середовища; external audit; financial audit аудиторська перевірка фінансового стану; general audit загальний аудит • загальна ревізія; green audit неякісна аудиторська перевірка; independent audit незалежний аудит • незалежна ревізія; interim audit проміжна аудиторська перевірка • аудиторська перевірка за частину звітного періоду; internal audit; joint audit спільний аудит • спільна ревізія; judicial audit судова ревізія; limited audit обмежений аудит • обмежена аудиторська перевірка; management audit; marketing audit перевірка збуту; operational audit; outside audit зовнішня ревізія; performance audit аудит функціонування; periodic audit періодичний аудит • періодична ревізія • аудиторська перевірка за частину звітного періоду; preliminary audit підготовчий аудит; pre-audit ознайомчий аудит; procedural audit процедурний аудит; safety audit аудиторська перевірка безпеки; sampling audit вибіркова перевірка; special audit спеціальний аудит • спеціальна ревізія; statutory audit; tax audit аудиторська перевірка правильності нарахування податків; test audit контрольна перевірка; unscheduled audit непланова перевірка; value-for-money audit аудит економічності, ефективності й результативності; work force audit аудиторська перевірка робочої сили; year-end audit аудит на кінець року

═════════□═════════

audit accounts аудиторські рахунки • ревізійні рахунки; audit approach методика проведення ревізії; audit committee ревізійний комітет • ревізійна комісія; audit coverage обсяг ревізії; audit department ревізійний відділ; audit difference розбіжність в ревізійній звітності; audit endorsement підпис під ревізійним звітом; audit evidence матеріали ревізії • аудиторський доказ; audit letter повідомлення про ревізію; audit manual посібник з ревізії • посібник з аудиту; audit objectives мета аудиторської перевірки; audit of annual accounts перевірка річної звітності • ревізія річної звітності; audit of financial records перевірка фінансової звітності; audit opinion аудиторський висновок; audit package пакет програм ревізії; audit plan план ревізії; audit planning планування ревізії; audit procedure процедура ревізії; audit programme програма проведення аудиторської перевірки; audit report звіт про результати ревізії • протокол ревізії • ревізійний звіт; audit report comments зауваження до звіту про результати ревізії • зауваження до протоколу ревізії; audit report review аналіз звіту про ревізії; audit risk аудиторський ризик; audit sampling вибір при проведенні аудиторської перевірки; audit scheme порядок ревізії • план ревізії; audit trail слід ревізії; audit working papers документація аудиторської перевірки; computer-assisted audit technique методика автоматизованої ревізії; to audit the accounts проводити/провести ревізію • перевіряти/перевірити рахунки; to carry out an audit проводити/провести ревізію

═════════◇═════════

ревізія < лат. revisio < revidere — переглядати (ЕС-СУМ 4: 160)

▹▹ auditor

* * *

СПІЛКУВАННЯ - тип відносин, що характеризується ставленням партнерів один до одного як до істот, наділених ознаками суб'єктивності. Оскільки презумпція такого ставлення не обмежена рамками людського світу, учасниками С. здатні поставати як люди, так і інші живі істоти; ми також спілкуємося зі світом загалом, текстами і цінностями культури тощо. Водночас не всі міжлюдські стосунки можна визначити як С., а тільки такі, що ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності і, отже, певною мірою набувають характеру самоцілі, формують внутрішню духовну спільність учасників. У перспективі такої спільності здобувають конкретний ціннісний смисл ті процеси обміну діяльністю, її продуктами, інформацією, досвідом, вміннями тощо, котрі складають реальний зміст С. за тих або тих умов. В історії філософії осягнення суті С. йшло поряд із висвітленням природи людської особистості. Так, відоме визначення Аристотелем людини як істоти політичної супроводжується акцентуванням політичного аспекту С. і визнанням політики найдовершенішою формою С. як такого З. агалом концепція С. в античному світі налаштовує особу на відкрите громадське співіснування, принциповими моментами якого постають як дружба, так і розбрат, війна. Тема вимушеного С., що долає, але й приховує в собі стан граничного розбрату, знаходить розвиток у соціальній філософії Нового часу З. окрема, Гоббс доводить, що неминучим наслідком реалізації природних схильностей людини виявляється "війна всіх проти всіх", котра спонукає до утворення держави як гаранта регульованих і безпечних стосунків між людьми на правовій основі. Типологічно близькі підходи до висвітлення С. в основному розвивають й інші мислителі XVII - XVIII ст., від Греція до Канта, що, зрештою, відбиває процес становлення новочасного індивідуалізму й соціального атомізму. Натомість релігійний світогляд, вимагаючи від людини внутрішньої зверненості до Бога, постійно інспірує й підтримує в європейській культурі орієнтацію на душевно-духовні смислотворчі чинники С. і позитивний досвід буття з Іншими і заради Інших. Світське філософське осмислення С. з Іншими як внутрішньої інтенції людського буття репрезентують в думці XVII - XIX ст. Гемстергойс, Шляєрмахер, Фоєрбах. С. в його позитивному значенні - одна з основних категорій філософсько-антропологічного вчення молодого Маркса; згодом людинотворчу роль "форм спілкування" Маркс передоручає більш об'єктивованим "суспільним відносинам". Погляд на С. в усьому різноманітті його аспектів як на вирішальну сферу формування людської особистості знайшов відображення в філософії XX ст. Передусім тут слід назвати філософію діалогу Ебнера, Розенцвайга і, особливо, Бубера; згідно з Бубером, діалогічне відношення "Я - Ти" (що протистоїть відношенню "Я - Воно") цілісно визначає як саме людське "Я", так і весь спектр його стосунків зі світом. Визначальна роль С. наголошується й низкою філософів екзистенційного й персоналістичиого напряму, зокрема Марселем, Ясперсом, Муньє, Больновим. Вагомий внесок у висвітлення цієї ролі С. роблять представники рос. гуманістики XX ст. - Бахтин, Ухтомський, Батищев, Каган та ін. Серед новітніх філософських течій найбільш істотними в цьому відношенні є комунікативна етика Апеля, Габермаса та ін., "філософія свідоцтва" Левінаса тощо. За конкретним змістом С. поділяють на матеріальне й духовне, хоча певний елемент духовності властивий йому неодмінно. Так само будь-якому С. притаманний символічний аспект, виражений у різний спосіб і різною мірою. Розрізняють знакове і предметне, вербальне і невербальне С. С. здійснюється як за допомогою зовнішніх образів або внутрішнього впливу (сугестія), так і шляхом безпосереднього дотику у спектрі від насильства до ласки. Відсутність або послаблення настанови на вербальне, знакове, екзистенційне вираження розкриває обрій мовчання як істотної форми С. (Бубер) або як життєвого символу його духовно-смислових основ (розуміння "без слів", "мовчазне єднання" тощо). Реалізуючи сутнісні виміри діалогу і комунікації, С. загалом не тотожне жодному з цих своїх моментів. Можливе як С., що не є діалогом або комунікацією, так і діалогічні або комунікативні процеси, які не являють собою справжнього С. Вільне діяльне людське С., зорієнтоване на реалізацію певних смисложиттєвих цінностей, - осердя культури як особливого типу реальності; відповідно кризи культури значною мірою є кризами С. Зокрема, сучасна людина стикається з відчуженням у галузі С., втратою його ціннісно-смислового потенціалу, який є необхідною умовою взаєморозуміння З. датність до автентичного С. розхитується сучасними маніпуляційними технологіями, а також поширенням субститутів С., зокрема внаслідок комп'ютеризації. Тим часом поза повноцінним С. неможливими є людська творчість, самореалізація особистості, інноваційний розвиток суспільства. Своєрідним "акумулятором" творчих потенцій С. постає, зокрема, мистецтво. Екзистенційні й моральнісні обриси С. визначаються проблематикою відкритості й замкненості, діалогічності, налаштованості на сприйняття іншого, толерантності, поваги, співчуття, любові та ін.